Жировловлювачі (сепаратори жиру) – невід’ємний компонент каналізаційної системи будь-якого кафе чи підприємства харчової промисловості. Навіть в побуті інтерес до уловлювачів жиру зростає з року в рік. Покупці часто задаються питанням: «Жировловлювачі пластикові або металеві – які краще». І отримують досить дивні і суперечливі відповіді.

Компанії, що позиціонуються на полімерних виробах, розповідають про переваги пластика і недоліки заліза. Виробничі підприємства по металообробці яро відстоюють переваги сталевих виробів, занижують гідності полімерів. І ця боротьба, між конкурентами на ринку збуту, не дає точної відповіді покупцеві.

Жировловлювачі пластикові – переваги і недоліки

У ролі полімерного матеріалу, для виготовлення сепаратора жиру, виробники віддають перевагу поліпропілену. Пластик найкраще підходить за технічними характеристиками і має мінімальну ціну. Переваги його виглядають так:

З пластика можна виготовити конструкцію будь-якої форми і розмірів. А при бажанні, зробити зміни в уже існуючий уловлювач жиру. Немає ніяких обмежень в цьому плані.
Конструкції з полімерів завжди будуть мати меншу вагу, в порівнянні з іншими матеріалами.
Пластик не гниє, не іржавіє, не приваблює мікроорганізми і цвіль. Термін служби сепаратора жиру не менше 50 років.
Стійкість до хімічно агресивного середовища.
Висока міцність конструкції, стійкість до фізичних ударів, подряпин, сколів.
Будь-який пластик – діелектрик, не проводить електричний струм.
На полімери, особливо на поліпропілен, дуже низька ціна. Тому вироби конкурентоспроможні на ринку.

Але є і ряд недоліків, які використовуються в ролі аргументів у виробників металевих жировловлювачів:

Пластик втрачає свої властивості при високих температурах. Максимальна температура експлуатації поліпропіленових виробів – 120 градусів за Цельсієм. Уже при 176 градусах матеріал плавиться.
Міцності полімерів недостатньо при зміщенні ґрунту (актуально для систем, що встановлюються в землю). Питання вирішується виготовленням залізобетонного контейнера, але це дуже невигідно за фінансами.

Жировловлювачі металеві – переваги і недоліки

В ролі основного матеріалу для виготовлення уловлювача жиру використовується нержавіюча сталь. Рідше – оцинкована сталь – бюджетний варіант. Нержавійка має низку переваг:

Можливість виготовити конструкцію будь-якої складності, за кресленнями замовника.
Нержавіюча сталь відмінно пристосована до високих температур.
Навіть тонкий шар металу, з якого виготовляється сепаратор жиру, має величезний потенціал по жорсткості і міцності.
Вироби з нержавійки здатні прослужити тривалий термін – 100 років і більше.
Висока стійкість до корозії, агресивного хімічного середовища, не приваблює мікроорганізми.

Сепаратори жиру з нержавійки хороші по багатьом критеріям, але мають велику вагу, проводять електрику, можуть створювати складності при монтажі. І ціна жировловлювачів зі сталі досить висока. Таким переліком недоліків можна охарактеризувати продукцію з легованої сталі.

Жировловлювачі пластикові або металеві – які краще

І ось тут краще скласти список потреб покупця. А саме, врахувати умови експлуатації і спосіб монтажу. І відразу стане ясно, який сепаратор жиру підходить найбільше. Як правило, уловлювач жиру встановлюється між мийкою і каналізаційною системою. На цьому етапі немає особливих умов у вигляді:

Хімічно агресивного середовища.
Підвищених температур.
Можливостей фізичного пошкодження конструкції.
Відкритого джерела електрики (або вогню).
Немає вимог до ваги сепаратора жиру.
Монтаж виконується одноразово.

Буде справедливо, якщо покупець сам визначиться з правильним рішенням. Адже всі вимоги до умов експлуатації та ціною вказують на більш дешевий вид продукції. Тут нема про що навіть сперечатися, все гранично ясно. Для побутових потреб, кафе, їдальнь, шкіл, харчової галузі – краще купити уловлювач жиру з поліпропілену.

Для великих підприємств, де жировловлювач встановлюється поза приміщеннями, в землю, а відкачування жиру виконується спеціальними насосами, краще придивитися до виробів з нержавіючої сталі. Можливі комбіновані рішення. Адже в промисловості прийнято жир, із застосуванням хімічних препаратів, переробляти в добриво. І це буде не просто сепаратор жиру, а цілий обробляючий комплекс. І тут потрібен вже інший підхід.